Про окремі види і підстави надання відпусток, якими працівники можуть скористатися під час карантину

0
462

ТВОРЧІ ВІДПУСТКИ.

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 16 Закону України « Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток установлюються Кабінетом Міністрів України.

Кодекс законів про працю України. Стаття 77 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4534-11 від 03.09.87; Законом № 263/95-ВР від 05.07.95; в редакції Закону № 117-XIV від 18.09.98

 Педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники мають право на:

творчу відпустку строком до одного року не більше одного разу на 10 років із зарахуванням до стажу роботи.

Закон України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року  № 2145-VIII. Стаття 54.

Статтею 16 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96 (далі — Закон № 504)  статтею 77 КЗпП України передбачено надання працівникам творчої відпустки для закінчення дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо (далі — наукова праця) та в інших випадках,визначених законодавством.Умови.  Так, зокрема, Законом України «Про освіту» передбачено надання творчих відпусток наукво-педагогічним та науковим працівникам сроком до одного року не більше одного разу на 10 років.

Тривалість і порядок надання та оплати творчих відпусток затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 року № 45.

Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо.

Працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою, надається творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового ступеня доктора наук — до шести місяців.

Для отримання творчої відпустки працівник до своєї заяви додає рекомендацію вченої ради навчального вищого закладу освіти III—TV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного профілю про доцільність надання творчої відпустки.

Щоб отримати таку рекомендацію, здобувач наукового ступеня має зробити наукову доповідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабораторія надають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.

Особам, які закінчили аспірантуру чи докторантуру, творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня відповідно кандидата і доктора наук не надається.

Творча відпустка не надається також здобувачу одного й того самого наукового ступеня повторно.

Працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою, надається творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців. До своєї заяви працівник додає довідку видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік.

Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки оформлюються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації.

На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу творчої відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середню заробітну плату обчислюють виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Творчі відпустки не підлягають поділу на частини, перенесенню на інший період, продовженню на святкові та неробочі дні і компенсації.

Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством.

 

Відпустки на період проведення антитерористичної операції.

 

Пунктом 18 частини першої ст. 25 Закону про відпустки передбачено, що працівникам в обов’язковому порядку за їх бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

 

Таку відпустку може бути неодноразово надано протягом періоду проведення антитерористичної операції. У разі настання обставин, що дають змогу працівникові приступити до роботи, він може у будь-який час в межах зазначеного періоду перервати таку відпустку, а потім оформити її знову.

Чинним законодавством не передбачено підстав і порядку відкликання працівника з відпусток без збереження заробітної плати.

ДОВІДКОВО

Період проведення антитерористичної операції — час між датою набрання чинності Указом № 405 і датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (ст. 1 Закону № 1669).

Відпустки без збереження заробітної плати на період карантину.

Відповідно до ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Законом України «Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», внесено зміни до ст. 84 КЗпП України, відповідно до яких у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину  відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»  термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати  на період карантину не включається у загальний строк, встановлений частиною другою цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

Відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові на підставі письмової заяви. У ній має бути зазначено:

–  причину, через  яку працівник просить надати неоплачувану відпустку;

–  дату початку відпустки;

–  тривалість відпустки.

Після розгляду заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки за свій рахунок.

Таку відпустку не подовжують на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.

Відпустку без збереження заробітної плати надають, як правило, у зв’язку з якими-небудь подіями в житті працівника. При цьому насамперед необхідне бажання працівника піти в таку відпустку. Ні в якому разі не можна відправляти у відпустку «за свій рахунок» примусово без згоди працівника. Міноцполітики раніше надало роз’яснення, що примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок є грубим порушенням законодавства про працю (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13).

Відповідальність за грубе порушення законодавства про працю передбачена ст. 172 Кримінального кодексу України – штраф від двох тисяч до трьох тисяч НМДГ (від 34 тис. грн до 51 тис. грн) або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, – караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч НМДГ (від 51 тис. грн до 85 тис. грн) або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Право на відпустку для батьків на період карантину

У зв’язку з  введенням карантинуз метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 у батьків, які працюють, виникає потреба забезпечити догляд за малолітніми дітьми, які не зможуть відвідувати заклади освіти.

Чинним законодавством про працю, а саме п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншій особі, зазначеній у ч. 3 ст. 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.

Отже, окрім матері, така відпустка може бути використана повністю або частково батьком дитини, бабою, дідом чи іншим родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів. З огляду на те, що правом на таку відпустку користується лише одна із зазначених осіб, виникає питання: чи потрібно підтверджувати те, що інші особи, які мають таке право, ним не скористалися? Закон в даному разі прямо цього не вимагає.

Право особи на таку відпустку зумовлюється здійсненням догляду за дитиною віком до 14 років. Якщо в особовій справі працівника відсутня копія свідоцтва про народження дитини, вона повинна бути долучена до заяви про надання такої відпустки з пред’явленням оригіналу. Здійснення догляду за дитиною матір’ю та батьком презюмується. Інші особи повинні документально підтверджувати цю обставину.

Іншою обов’язковою умовою надання такої відпустки є оголошення карантину. Карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Згідно зі ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється КМУ. Відповідне питання перед Кабінетом Міністрів порушує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Запровадження інших режимів, у тому числі таких, що передбачають закриття закладів освіти для відвідування учнями та вихованцями, права на відпустку, передбачену п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», не дає.

Також ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що рішення про встановлення карантину, а також про його відміну, негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», офіційне опублікування постанов КМУ здійснюється в газеті «Урядовий кур’єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях і друкованих засобах масової інформації, визначених законом. Крім цього, акти КМУ оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Отже, працівник не зобов’язаний надавати будь-які документи, які підтверджують встановлення карантину та обмеження на відвідування дітьми закладів освіти у зв’язку з цим.

Важливим аспектом для визначення наявності права на відпустку, передбачену п. 3-1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки», є знаходження закладу освіти, який відвідує дитина, на території, де встановлено карантин та відповідні обмеження. Це можна підтвердити довідкою про те, що дитина навчається у певному закладі освіти. Водночас невідкладне отримання батьками такої довідки та подання її роботодавцеві може виявитися ускладненим, тому роботодавець при наданні такої відпустки може брати до уваги інші відомості про навчання дитини у певному закладі освіти. Зі змісту розпорядження КМУ роботодавець встановлює, чи знаходиться заклад освіти, у якому навчається дитина, на території, на якій встановлено карантин, та чи передбачає карантин обмеження на відвідування вихованцями та учнями закладів освіти.

Відпустка може надаватися за заявою працівника на весь період встановлення карантину, визначений у розпорядженні Кабінету Міністрів України, або на його частину. Адже на іншу частину періоду карантину відпустка може надаватися іншій особі, яка має на це право.

У наказі про відпустку доцільно передбачити автоматичне продовження відпустки у разі продовження карантину та відповідних обмежень. Це відповідатиме змісту карантинних заходів, адже не вимагатиме від працівника написання нової заяви про відпустку, для чого у більшості випадків йому довелося б прибути до місця роботи. Відпустка припиняється за заявою працівника або із закінченням карантину чи в день, коли заклади освіти відкриваються для відвідуваннями дітьми. Коли відпустку надано до конкретної дати, вона припиняється достроково у разі дострокової відміни карантину чи відповідних заходів. Також відпустку слід припинити за заявою працівника у разі, коли у нього відпала необхідність у забезпеченні догляду за дитиною.

Дізнавшись із відкритих джерел про дострокову відміну карантину або про відкриття закладів освіти для відвідування дітьми, працівник повинен не пізніше дня, наступного за останнім днем карантину, або дня, коли заклади освіти відкрито для відвідування дітьми, стати до роботи. Роботодавцю доцільно забезпечити додаткове інформування працівників про необхідність стати до роботу у зв’язку із відміною відповідних карантинних заходів.