Відпустка без збереження заробітної плати: правові нюанси

0
272

Згідно зі ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлює Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон «Про відпустки).

Статтею 4 Закону «Про відпустки» визначено основні види відпусток, зокрема, передбачено право працівників на відпустки без збереження заробітної плати.

Передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в обов’язковому порядку (ст.25 Закону «Про відпустки»), і відпусток, що надаються за погодженням сторін, тобто роботодавця і працівника  (ст.26 Закону «Про відпустки»).

На час надання відпусток без збереження заробітної плати за працівником зберігається його місце роботи, а час перебування у таких відпустках зараховується до стажу роботи.

Відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку, та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця.

Примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю. За це роботодавця в установленому порядку має бути притягнуто до  адміністративної та кримінальної відповідальності.