Протидія торгівлі людьми 0 175

Щороку близько двох мільйонів людей в Україні стають жертвами трудового рабства. В пошуках кращої долі громадяни не усвідомлено віддають себе в руки злочинців. У нашій державі злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями у своїх корисливих мотивах. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Основні засади протидії торгівлі людьми визначені в таких міжнародно-право¬вих актах, як Загальна декларація прав людини (1948), Конвенція про забо¬рону торгівлі людьми та експлуатації проституції третіми особами (1949), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950), Додаткова конвенція про заборону рабства, работоргівлі, а також ана¬логічних рабству інститутів і практики (1956), Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дівчатами, і покаран¬ня за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної ор¬ганізованої злочинності (2000), Законом України «Про протидію торгівлі людьми» № 3739-17 від 09.02.2015 та інші. Шляхами залучення до рабства являється: вербування, перевезення, передача, приховування, одержання людей. В умов інформаційних технологій розповсюдженим являються такі види вербування як шлюбні агентства, модельні агентства, запрошення на навчання, фірми про працевлаштування, які мають завуальований характер. З метою забезпечення захисту життя і здоров’я, прав і свобод громадян, зміцнення правопорядку, запобігання зникненню людей, нелегальному виїзду громадян України за її межі для працевлаштування, Управлінням Держпраці у Донецькій області вживаються заходи щодо скорочення безробіття, в першу чергу серед жінок, випускників шкіл та інших навчальних закладів, встановлення фактів неоформлених трудових відносин та винесення приписів для усунення порушень вимог ст. 21 та ст. 24 КЗпП України в частині належного оформлення найманої праці. Адже саме безробіття в державі являється чинником, через який громадяни виявляють бажання виїзду за межі кордону, і в міру своєї необізнаності все частіше попадають в трудове рабство. 
Увага, важливим є встановлення законного статусу роботи за кордоном, тобто до виїзду обов’язково треба отримати робочу візи. Також ознайомтесь з правами працівників та мігрантів у країні призначення. У більшості країн встановлені стандарти мінімального рівня оплати праці, максимальної тривалості робочого дня та компенсацій у випадку нещасних випадків на виробництві. Обов’язково запитайте у свого закордонного роботодавця про медичне обслуговування та соціальний захист, на який Ви можете сподіватись. Пам’ятайте, що роботодавці мають обов’язки по відношенню до своїх працівників. Відстоювати свої інтереси у суді можна лише тоді, коли роботодавець працює законно. Тому заздалегідь перевіряйте законність здійснення кадровою агенцією чи роботодавцем діяльність по працевлаштуванню, насамперед, перевіряйте наявність необхідних документів.

Попередня статтяНаступна стаття

Контроль за додержанням законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин. Трудовий договір 0 137

Одним із пріоритетних напрямків роботи органів Держпраці є контроль за додержанням законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин.
Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст.21 КЗпП України).
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.24 КЗпП України).
Згідно з вимогами абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (на сьогодні –111 690 грн.) за кожного працівника щодо якого скоєно порушення. 
Протягом ІІ кварталу поточного року інспектори відділу контролю південного напрямку управління з питань праці здійснили інспекційні відвідування аптечних закладів. За результатами контролю 4-х суб’єктів господарювання (інспектовано 6 об’єктів) виявлено використання праці без оформлення трудових відносин з 7 працівниками, застосовано штрафні санкції у розмірі 781,8 тис. грн.

Тимчасова непрацездатність: гарантії та заборони щодо звільнення працівників 0 141

Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) містить певні гарантії та заборони щодо звільнення працівників. Так, згідно зі ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, а також в період його перебування у відпустці, за винятком п. 5 ст.40 КЗпП України, а саме нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Список таких захворювань, де вказаний строк збереження місця роботи при певному захворюванні, відсутній. Проте, згідно з ст.25 Закону України від 06.04.2000 №1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» особам працездатного віку, в яких вперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи. 
Отже, звільнити працівника за п.5, ст.40 КЗпП України можливо вже на наступний день після закінчення терміну чотирьох місяців, якщо:
• по-перше, його хвороба не пов’язана з професійним захворюванням, або трудовим каліцтвом; 
• по-друге, не є захворюванням на туберкульоз.
Зауважуємо, що відповідно до ст.184 КЗпП України, забороняється звільняти вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (в окремих випадках до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду), одиноких матерів при наявності дитини до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Також слід пам’ятати, у разі якщо співробітник – член первинної профспілкової організації, то, щоб звільнити його за п.5 ст.40 КЗпП України, потрібно отримати згоду виборного органу цієї організації. 
Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності. У разі їх відсутності підставою для звільнення може бути прогул без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України).