Державні інспектори Управління Держпраці провели роз’яснювальну роботу щодо прав працівників на відпустку 0 69

    Державними інспекторами Управління Держпраці постійно проводиться роз’яснювальна робота щодо дотримання законодавства про працю.
     Головними державними інспекторами відділу контролю південного напрямку Мариною Кірзуновою та Ольгою Комісаровою проведено семінар у ТОВ «СРЗ» на тему: «Право на відпустку». 
     Право працівників на відпочинок шляхом надання їм відпустки закріплено у ст. 45 Конституції України. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою також регулюються Законом “Про відпустки”, КЗпП, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
     Відповідно до чинного законодавства України, право на відпустки мають всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадянами України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні (ст. 2 Закону України “Про відпустки”). Право на відпустку мають працівники, які уклали безстрокові трудові договори, трудові договори на визначений строк, на час виконання певної роботи, сезонні, тимчасові працівники і сумісники, працівники, які працюють на умовах неповного робочого часу.
     Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.
     Право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом України “Про відпустки”, та забороною заміни відпустки компенсацією, крім випадків, які передбачені ст. 24 цього закону.
Законом України “Про відпустки” передбачені наступні види відпусток:
• щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону);
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону);
• додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
• додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
• творча відпустка (ст. 16 цього Закону);
• соціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19 цього Закону); 5) відпуски без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
     Тривалість відпусток окремих категорій працівників встановлена відповідними законами України. Так, згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” працівникам, що працюють (перебувають у відрядженні) у зонах відчуження, у зоні гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоактивного контролю, тривалість відпустки становить від 42 до 56 календарних днів. Державні службовці згідно з Законом “Про державну службу” користуються правом на відпустку тривалістю 30 календарних днів. Щорічна відпустка може включати основну і додаткову відпустку.
     Необхідно зазначити, що у окремих суб’єктів господарювання, працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я, за роботу в таких умовах мають право на додаткову відпустку, тривалістю до 35 календарних днів. Перелік посад, робота на яких дає право на отримання такої додаткової відпустки визначається за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість такої додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в таких умовах.
     Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Чинним законодавством забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці. На прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, знищення або псування майна підприємства за умови, що основна безперервна частина відпустки становитиме не менше 14 календарних днів, та в інших випадках, передбачених законодавством.
     За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям (ст. 24 Закону “Про відпустки”).
     Відпустка без збереження заробітної плати, за бажанням працівника, надається в певних випадках в обов’язковому порядку. Це, зокрема, відпустка, яка надається матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно; інвалідам І та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно; особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу – тривалістю до 7 або до 3 календарних днів (в залежності від міри родинності, вказаної в ст. 25 Закону “Про відпустки”) без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку; працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, – тривалістю 15 календарних днів (без урахування часу проїзду до навчального закладу та назад) і в деяких інших випадках, вказаних в ст. 25 Закону “Про відпустки”.
     За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України у порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням.
     Варто зазначити, що особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.
     Види відповідальності:
• фінансова – накладається на роботодавця (у вигляді штрафу в розмірі 1 МЗП (абзац восьмий ч. 2 ст. 265 КЗпП); 
• адміністративна – накладається на посадових осіб підприємства або на роботодавця-підприємця у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.) (ч. 1 ст. 41 КУпАП).

Попередня статтяНаступна стаття

Фахівці спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості відвідали ДонНТУ у Покровську 0 33

24 травня начальник спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості Олександр Вілков та головний державний інспектор відділу Анастасія Варавенко провели семінар зі студентами напрямку підготовки «Розробка родовищ та видобування корисних копалин» у навчальному закладі «Покровський індустріальний інститут» ДВНЗ ДонНТУ на тему: «Державний нагляд і контроль за станом охорони праці».
Олександр Вілков розповів присутнім про основні повноваження Державної служби України з питань праці, яка реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, а також здійснює державний гірничий нагляд.
Потім Анастасія Варавенко ознайомила студентів з правами і обов’язками державних інспекторів. 
Особливу увагу було звернено на права громадян, охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, а також відповідальність керівників підприємств за забезпечення виконання законодавчих вимог та нормативно-правових актів з охорони праці відносно прав робітників в області охорони праці. 
Того ж дня, начальник спеціалізованого відділу нагляду у гірничодобувній промисловості Олександр Вілков та головний державний інспектор Тамара Чернікова прийняли участь у семінарі зі студентами факультету технології і організації виробництва за спеціальністю «Гірництво» ДВНЗ КП ДонНТУ.
Зі вступною промовою виступив Олександр Вілков, піднявши тему: «Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».


В ході семінару студентам було роз’яснено, що відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України «На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці».
Також було зазначено, що згідно Закону України «Про охорону Праці» від 14.10.1992 № 2694-12 роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
Тамара Чернікова проінформувала студентів щодо дії цього порядку, який розповсюджується на:
1) власників підприємств або уповноважені ними органи;
2) робітників;
3) фізичних осіб підприємців;
4) членів фермерських господарств.
Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків.

На підприємстві ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» проводився семінар з охорони праці 0 22

На підприємстві ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відбувся семінар з охорони праці на тему: «Правильний порядок дій працівників фабрики при виникненні аварії», який організував і провів головний державний інспектор відділу гірничотехнічного нагляду у Добропільському регіоні Олександр Рожкін для трудового колективу збагачувальної фабрики в рамках проведення навчальної тривоги на підприємстві. 
Головний державний інспектор доповів про зміст плану ліквідації аварій та послідовність дій робітників при виникненні аварійної ситуації. До відома працівників було доведено, що потрібно робити у випадках, коли ви стали свідком аварії. Адже саме від правильності та своєчасності дій залежить ступінь тяжкості наслідків. Інспектор нагадав працівникам також про послідовність надання першої медичної допомоги постраждалим.