Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман розповів про відповідальність за нелегальну працю 0 257

Попередня статтяНаступна стаття

Ліквідація підприємства: гарантії забезпечення прав працівників 0 35

Питання вивільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства завжди є нелегким як для роботодавця, так і для робітників. Важко переоцінити соціальну вагомість питання допомоги особам, які стають потенційно безробітними. Проте Кодекс законів про працю України певною мірою захищає у такій ситуації робітників, які вимушені шукати нове місце роботи. 
Щодо понять «ліквідація підприємства», «скорочення чисельності», «скорочення штату». Ліквідація підприємства є такою формою припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов’язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується, а працівник звільняється відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпПУ).
Згідно з роз’ясненням Міністерства юстиції України від 25.01.2011 «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації» (далі – Роз’яснення) скорочення чисельності та скорочення штату – це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату – зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитися інші посади, спеціальності, професії тощо, в результаті чого кількість працівників може і не зменшуватися, а в окремих випадках навіть збільшуватися.
Далі розглянемо пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Проте, припинення дії трудового договору з працівником відбувається з дотриманням визначених цим кодексом гарантій.
Так, згідно з вимогою, передбаченою частиною першою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Таким чином, роботодавець може звільнити працівника згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не раніше закінчення двомісячного строку з моменту попередження.
Разом з тим, у роз’ясненні акцентовано увагу, що якщо сам працівник виявить бажання звільнитись раніше, ніж закінчиться зазначений строк попередження про звільнення, власник повинен провести звільнення у строк, про який просить працівник. При цьому працівник може подати заяву з відповідним проханням власнику або уповноваженому ним органу скоротити строк попередження про звільнення та зазначити дату, з якої він бажає бути звільненим. У трудовій книжці робиться запис про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу.
До закінчення двомісячного строку з моменту попередження, працівника може бути звільнено відповідно до інших підстав припинення трудового договору, передбачених ст. 36 КЗпП України, зокрема за угодою сторін, у зв’язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника, ініціативи власника або уповноваженого ним органу (окрім підстав передбачених п.1.ч.1 ст. 40 КЗпП України), набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи тощо.
У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України “Про зайнятість населення”, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності – здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
Одним із елементів забезпечення трудових прав працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації є обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку, що забезпечується у відповідності до вимог ст.47 КЗпП України. Так, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Також зауважуємо, що при припиненні трудових відносин у разі ліквідації підприємства, установи, організації працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України).

Що потрібно знати потерпілому при нещасному випадку на виробництві 0 106

     Так влаштоване наше життя, що іноді з нами трапляються нещасні випадки. І якщо в побуті це може бути банально розбита улюблена чашка або загублений гаманець, то на виробництві під нещасним випадком розуміють обмежену в часі подію або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, в результаті яких зафіксовано шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, в тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання, отруєнь, отримання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш ніж на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків. Простіше кажучи, в більшості випадків це легке або важке травмування працівника.

     Працівник, з яким стався нещасний випадок на виробництві, потрапляє в ранг потерпілого, і наділяється певними правами. По суті людина за коротку мить отримує новий статус, отримує нові права, про які багато хто не обізнаний. Тому краще знати про них заздалегідь, і в разі подібної неприємності бути готовими їх реалізовувати в повному обсязі в своїх інтересах.

     Відповідно до «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, що його виявив, або інша особа – свідок нещасного випадку, повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосередньо здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці, або іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходи з надання необхідної допомоги потерпілому.

     У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов’язаний:

  • терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
  • негайно повідомити роботодавця про те, що сталося;
  • зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку обстановку на робочому місці і машини, механізми, устаткування в такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку, а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків.

     Протягом доби роботодавець зобов’язаний після повідомлення відповідних організацій створити комісію з розслідування нещасного випадку та організувати проведення розслідування за рахунок підприємства.

     Потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу комісії, але має право брати участь в її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

     Голова комісії зобов’язаний письмово проінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його права і з початку роботи комісії запросити до співпраці.

     На вимогу потерпілого або уповноваженої ним особи, що представляє його інтереси, голова комісії зобов’язаний ознайомити його з матеріалами розслідування.

     По завершенню розслідування протягом доби роботодавець зобов’язаний направити потерпілому або особі, яка представляє його інтереси, затверджені акти розслідування даного нещасного випадку.

     Посадова особа органу Держпраці, в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акти розслідування нещасного випадку, або незгоди потерпілого чи уповноваженої ним особи, що представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховання факту нещасного випадку, має право видавати обов’язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку.

     Вище наведено основні права потерпілого при нещасному випадку на виробництві. Більш детальну інформацію про особливості розслідування конкретного нещасного випадку, виплати належних компенсацій постраждалий або особа, яка представляє його інтереси, мають можливість отримати, звернувшись за консультацією до представників служби охорони праці підприємства, профспілки, територіального органу Держпраці, Фонду соціального страхування України.